Chapter Text
Горить сарай
Палай і хата
Моя душа буде багата
Наповнена зірками в небі
Повітрям чистим
Посмішкою свят
Квіти в гаю
Розкидані між ними ріки
Серед дерев
Бачу я постать чоловіка
Немов то мара невловима
За гору він зайшов
І зник
Побігла вслід
Та й наздогнати мрію
Бо якщо сниться
То не просто так
Я вірю, то все провидіння неба
Його то натяк на важливе щось
Забігла я за пагорб швидко
Та й озираюсь навкруги
Нема його
Ні духу, ні слідів
Лише малюнок ось
На землю ліг
Яскраве полотно
І кольори багряні
Вогонь то точно
Аж жаром пальці обдає
Відлуння тріскоту в вухах
Та запах хвої тіло огортає
Різдво згадала я з дитинства
Як вся рідня зібралась навкруги
Перед столом
Накритим урочисто
Пісні співала
Святкувала день
Не знала туги
І скорбот й печалі
Лише усмішки
Та веселий сміх
Ловлю себе на думці полохливій
Що не хотіла б припиняти це
Життям наповнені світлії мрії
Палає серце та душа горить
Та не збираємось давно сім'єю
Чи й не на це був натяк провидіннь?
Скоріше слід нам все ж таки зустрітись
Чи то на свято, а можливо й просто так
Бо щастя - то коли ми разом
Сильніші ми усі гуртом
Чого ж я не допетрала одразу?
До чого вів цей чудернацький сон
Знов мельком бачу тінь серед дерев
І посмішку ту на обличчі силуету
Вона немов знайомим чимось віддає
Та все ж згадати сил не зостає
Кліпаю раз, другий і знов
Примара наче той міраж зникає
Та й наздогнати вже не хочу
Навіть якщо і подаюсь вперед
Усе, що треба
Я дізнатись встигла
Зустрінемось ми іншим разом
Час ще є
Тепер мене затягує у прірву
Мабуть вже прокидатись мить
Хоча і хочу ще на небо подивитись
Його, я вірю, ще побачу знов
Промінчик сонця в око світить
Потягуюсь на ліжку і встаю
До рук беру свій телефон
Та й набираю номер
Так знайомий
Що щемить серце
І в кутках очей
Збираються краплини сліз
- Привіт, давай зустрінемось усі?
Бо не збирались наче сто віків
Всіх вас побачити волію
Так сильно жду, що сповнює жага
До вашої любові та тепла