Chapter Text
— Коханий, я вдома.
Майкі переступив поріг власної оселі й одразу напружився. Такемічі його не зустрічав. Зазвичай його серденько, взувши улюблені леопардові капці, мчить у теплі обійми, цілує, тягне за собою далі в будинок — на кухню, бо приготував щось смачненьке й хоче, щоб Майкі спробував, або пропонує прийняти душ разом, особливо коли Майкі повертається з перемовин і пропах чужими цигарками. Або ж просто веде в спальню — бо хоче.
Але зараз — нічого. Лише напружена тиша.
Майкі обійшов кожну кімнату, починаючи з найочевидніших: спальня, душ, вітальня, кухня, бібліотека. Потім — менш очевидні: басейн, тренажерний зал. Мічі ніде не було. Зрештою він опинився перед дверима свого кабінету. Сано обережно опустив ручку й увійшов.
— Милий, нарешті я тебе знайшов, я вже думав, ти зник.
Спочатку голос Майкі був веселим, але, зустрівшись поглядом з Мічі, він перестав усміхатися.
Такемічі сидів у його кріслі й уважно дивився крижаною блакиттю очей просто в душу Сано.
— Ти запізнився. Майже на дві години. Ти обіцяв, що ми сходимо до ресторану. Проведемо вечір разом.
Цей голос... чорт. Його коханий зараз дуже розлючений.
— Блять, я сильно проїбався, — Майкі нервово посміхнувся.
— Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі.
— Прийняти покарання?
Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.
— А... а... ааа... Стій на місці. Тобі не можна рухатися, доки я тобі не дозволю, Манджиро.
Такемічі смакує його ім'я — йому подобається вимовляти його повністю.
— На тобі забагато одягу, Манджиро. Роздягайся, любий.
Майкі повільно роздягнувся, акуратно склавши речі на тумбу біля шкіряного диванчика. Такемічі не любить безлад.
Такемічі уважно роздивився кожен сантиметр його тіла. Майкі — стрункий і підкачаний, такий гарний.
— О, в тебе вже встав, як мило. Який же ти збоченець. Я хочу, щоб ти підійшов.
Майкі всміхнувся: "Ти більший збоченець ніж я , милий ". — Думає Майкі. Прямо за спиною Мічі — величезне панорамне вікно на всю стіну, а на небі повний місяць, єдине джерело світла зараз.
— Хочеш мною помилуватися в місячному сяйві, а, коханий? — Манджиро посміхається, як кіт після того, як украв і з'їв велику жирну рибку.
— Тихіше, Манджиро. Не треба говорити без дозволу. Особливо такі нісенітниці, — хриплувато говорить Мічі, поглинаючи блакитними очима Манджиро.
У цих очах легко втонути, і Майкі, загіпнотизований ними, піддається наказу.
Він підійшов. Такемічі розвернувся в кріслі. У його руках був чорний стек зі шкіряною вузькою ляскалкою на кінці — так, ніби він професор і зараз почнеться урок з анатомії.
Такемічі провів кінчиком від вуха до підборіддя, лоскочучи обличчя, опустився трохи по шиї й знову повернувся, змусивши Майкі припідняти голову. Від очікування Сано нервово ковтнув слину. Ці повільні тортури... якщо стриматися, якщо не благати — тоді все відчувається гостріше. Головне — не піддатися збудженню.
— Манджиро Сано — єдиний і неповторний лідер Бонтену.
Стек повільно опускається до грудей.
— Непереможний Майкі, який не програв жодної битви, зараз повністю поринув у пітьму власної хіті. Скажи мені, на що ти готовий піти, аби я тебе трахнув? — по-лисячому хитро запитує Такемічі, так, ніби він уже не знає відповіді.
— Я виконаю будь-який наказ...
Майкі застиг. Стек зупинився на кінчику його члена. Такемічі замахнувся й ударив його по стегну. Манджиро хотілося, щоб удар був сильнішим. Або щоб їх було більше. Але цих думок він не озвучує.
— На коліна. Я хочу, щоб ти розстібнув мої брюки.
Майкі звільнив член Такемічі й торкнувся його рукою.
Ляпас. На щоці Майкі спалахнув біль, шкіра почала червоніти.
— Тільки вуста. Без рук, — отруйно-солодко шепоче Мічі. — Тепер можеш мені відсмоктати.
Єдина відповідальність, яка зараз лежить на Манджиро, — це член Такемічі й задоволення Ханаґакі. Йому не потрібно думати про те, як знищити більший і сильніший синдикат, вираховувати пацюків у своєму оточенні. Все, чим зараз зайнята його голова, — це товстий член Мічі, який він бере по саме горло, у той час як руки Такемічі лежать на його голові.
Як же Майкі хочеться, щоб Ханаґакі вхопив його за голову й використав як брудну секс-іграшку. Яким би розлюченим не був Такемічі, завдати справжнього болю доволі складно... Все ж він тільки вчиться домінувати й приймати цю покірну сторону Майкі.
У моменти втрати контролю над собою Манджиро життєво важливо віддати владу над собою комусь іншому — і тоді контроль над розумом повертається. А якщо пов'язати себе міцними стосунками й виховати з хлопця, в якого був закоханий ще в підліткові роки, свого Домінанта, то життя наповнюється новими фарбами.
За стінами цього будинку він — голова наймогутнішого злочинного синдикату. Але тут він лише секс-іграшка.
Такемічі хниче, стогне від ласк Майкі, але не зупиняється, доки його сперма не заповнює горло Майкі.
— Який ти розумний. Одразу все проковтнув.
Такемічі зтягує з себе краватку, яку під час мінету трохи послабив, але вона все одно заважала. Ханаґакі швидко знаходить їй застосування й зав'язує Манджиро руки за спиною.
Майкі кусає губи до крові від нетерплячки й посміхається лукавою, кривавою усмішкою. Такемічі відкрив атласну скриньку, де зберігався його улюблений набір для солодких тортур.
За міцним й тяжким дубовим столом, що коштував як елітна машина, віддавалися накази про життя й смерть, ухвалювалися рішення на мільйони доларів. Зараз же збиралися трахати його власника. Такемічі смачно поцілував губи Майкі, вивчаючи його рот.
— Які ж хтиві вуста...
Він цілує просто в губи знову, а потім вставляє два пальці туди, де щойно був його язик.
— Я знаю, що добре пасуватиме цьому хтивому місцю.
Кляп із кулькою посередині обережно вставили в рот і закріпили на потилиці.
— Підійми праву руку, якщо треба послабити. Ліву — якщо все добре.
Манджиро підіймає ліву.
— Добре... — видихає Ханаґакі.
— Що ж, перейдемо до основної страви.
Манджиро нахилили над його ж столом.
Що ти будеш робити далі, Мічі? Які брудні, солодкі думки в твоїй голові?..
Думки Майкі обриваються холодною змазкою й теплими пальцями всередині нього.
— Ти цього хотів, Манджиро. Прагнув того, щоб мої пальчики опинилися всередині, а потім я замінив їх членом. Так?
Такемічі шепоче це просто у вухо, а потім цілує його туди, обпалюючи шкіру гарячим диханням.
— Ти отримаєш його на десерт. Треба зачекати.
— А поки що вставлю в тебе твою улюблену іграшку, — попереджає Ханаґакі.
Він робить це повільно. Такемічі нікуди не поспішає, уважно спостерігаючи за реакціями тіла Манджиро — як він стогне й вигинається. Мічі певен: Майкі хоче, щоб це було грубіше, щоб було боляче... Він часто просить про таке. Та Ханаґакі потрібно набратися хоробрості.
Сьогодні він на це налаштований, але не все повинно йти за бажанням Манджиро. Бажання й любов Мічі до повільних, солодких тортур теж мають бути враховані.
Коли іграшка увійшла наполовину, Такемічі ввімкнув вібрацію, але вставляти її до кінця не збирався. Він вийняв її й повторив це кілька разів, потім просто рухав уперед і назад, змушуючи Сано хникати від нестачі солодкого.
Зрештою він змилувався й увів її до упору, залишивши, як і раніше, на мінімальному режимі вібрації.
Іграшка всередині пульсувала й рухалася, член уже болів від приливу крові.
Удар. За ним ще один — і ще безліч. Такемічі знову взяв до рук стек.
— Ти ж не забув, чому опинився в цій ситуації, так, Манджиро? Ти не виконав своєї обіцянки.
Такемічі знову вдарив по сідницях, потім по спині.
— Я виділив час, привів себе до ладу, вдягнув найкращий костюм.
Найкращий твій костюм — це ті шкіряні штани, в яких ти мене трахав у Лас-Вегасі.
Якби Майкі міг говорити, він сказав би саме це.
— А ти не прийшов. Я телефонував тобі безліч разів.
Якщо після кожного пропущеного виклику буде така зустріч, я взагалі від тебе телефон брати не буду.
Удари палали, кров у венах кипіла, але, блять, як же Манджиро Сано було зараз добре. У думках — вібратор, що пульсує в ньому, біль і насолода від ударів Такемічі, сам Ханаґакі, його поведінка і ці чортові брудні розмови.
Ніби впав камінь відповідальності, навіть втома кудись зникла.
— Ти такий твердий... — Такемічі нахилився над Майкі й почав торкатися його члена теплою рукою.
Сано відчував гаряче дихання коханого, що викликало хвилі жару, які бігли тілом. На очах бриніли сльози, з рота текла слина, а Такемічі цілував його спину й пестив член.
— Думаю, час перейти до десерту. Ліва рука — якщо так. Права — якщо ні.
Майкі підняв руку.
— Ну звісно... Ти хочеш, щоб я в тебе вставив.
Так, чорт забирай, я хочу, щоб ти жорстко трахнув мене, — кричав у думках Майкі.
І нарешті іграшку дістали.
Одягнувши презерватив, Такемічі повільно увійшов у Майкі. Він знав, що Сано цим не задоволений, але зовсім скоро все зміниться. Він різко набрав темп. Кімната наповнилася хтивим хлюпанням тіл, важким диханням і хрипкими стогонами Такемічі.
— Ти ж цього хотів? Так? Ти хочеш, щоб тебе виїбали — грубо й брудно, як дешеву повію?
Так. Не зупиняйся, Такемічі, молю, я хочу ще.
Кляп у роті зараз заважав. Як же хотілося благати Такемічі, щоб він був ще грубішим.
Такемічі почав входити сильно й повільно, кожен поштовх відчувався Майкі все гостріше.
— Ти так пульсуєш, стискаєш і всмоктуєш мій член... Важко триматися в такій ситуації.
Такемічі кінчив, притискаючись до Майкі й залишаючи на плечі слід від зубів.
Член Майкі все ще стояв. Такемічі, не розв'язуючи рук, посадив Манджиро на стілець, на якому сам сидів, коли Майкі йому смоктав.
— Це треба виправити, — хрипло промовив Ханаґакі.
А далі була солодка мука. У Такемічі пухкі, м'які вуста. Мічі поглинав член Майкі так, ніби це був неймовірно смачний льодяник. Він навіть почмокував від насолоди.
Та ти наді мною знущаєшся... Мічі. Блядь. Ах.
Біла рідина тонкою цівкою стекла з куточка губ, потім Мічі ковтнув — і посміхнувся.
— А тепер час купатися. —Занадто легко говорить Мічі .
Майкі нарешті звільнили й обережно повели у ванну. Там йому довелося тихо, майже ліниво запевняти Такемічі, що рани не болять і з ним усе гаразд. Такемічі все одно обробив їх — уважно, зосереджено, торкаючись так, ніби боявся завдати зайвого дискомфорту. А потім залишив легкий, теплий поцілунок на дупі Манджиро — жест простий, але сповнений ніжності.
Зранку Манджиро одягне дорогий італійський костюм і вийде з дому людиною, чиє ім'я вимовляють завжди тихо й з повагою. Але зараз він просто Майкі — той, про кого піклуються. Поруч хлопець, якому ще трохи треба вчитися бути жорстким і владним, зате він уже вміє бути уважним, дбайливим і справжнім. І цього більш ніж достатньо.